Дофамін – один з найважливіших нейромедіаторів у нашому мозку. Дофамін виступає хімічним посланцем, який регулює рух, емоції, мотивацію та пізнання. Коли рівні дофаміну опускаються нижче нормального діапазону, делікатний баланс сигналізації мозку порушується. Цей дисбаланс може призвести до різноманітних неврологічних та психіатричних розладів; і деякі з цих розладів значно знижують якість життя.
У цій статті ми пояснимо, як дофамін нормально функціонує, що викликає дефіцит дофаміну, та пояснимо порушення мозку, спричинені дефіцитом дофаміну. Ми також опишемо симптоми цих порушень та надамо інформацію про діагностику та варіанти лікування.
Розуміння дофаміну та його ролі в мозку
Дофамін виробляється в основному у двох регіонах середнього мозку: Substria nigra pars compacta та вентральній тегментальній області. Звідти дофамінергічні нейрони проектують до різних частин мозку через чотири основні шляхи:
- Nigrostriatal Pathway – цей шлях проходить від субстанції nigra до стриатуму і є критичним для управління двигуном.
- Мезолімбічний шлях – цей шлях проходить від вентральної тегментальної області до ядра, мигдалини та гіпокампу, і регулює нагороду, задоволення та мотивацію.
- Мезокортикальний шлях – цей шлях з'єднує вентральну тегментальну область з префронтальною корою, впливаючи на пізнання, виконавчу функцію та емоційну регуляцію.
- Тубероінфундулярний шлях – цей шлях проходить від гіпоталамуса до гіпофіза, регулюючи секрецію гормонів, особливо пролактин.
Коли дофамінова сигналізація стає дефіцитною, функції цих шляхів порушуються, що призводить до специфічних неврологічних та психіатричних симптомів.
Причини дефіциту дофаміну
Кілька факторів можуть знизити рівень дофаміну або заважати дофамінергічній сигналізації:
- Нейродегенеративні захворювання: хвороба Паркінсона та множинна атрофія спричиняють прогресуючу втрату дофамінергічних нейронів у субстанції.
- Генетичні фактори: мутації, що впливають на ферменти, такі як тирозин гідроксилаза (фермент, що обмежує швидкість, при синтезі дофаміну) або дофамінові рецептори можуть знизити активність дофаміну.
- Травма мозку або інсульт: травма або пошкодження судин у середньому мозку або базальні ганглії можуть знищити дофамінергічні нейрони.
- Індуковане препаратом виснаження: тривале вживання антипсихотичних препаратів (препарати блокаторів дофамінових рецепторів) або хронічне зловживання стимуляторами може виснажувати дофамін.
- Фактори способу життя та метаболічні фактори: хронічний стрес, погане харчування (особливо відсутність тирозину або вітаміну В6), позбавлення сну та зловживання наркотиками, що звикають, знижують доступ до дофаміну.
Дефіцит дофаміну не завжди означає загальну відсутність дофаміну. Натомість це відображає зменшення дофамінергічної сигналізації через один або кілька механізмів:
- Втрата дофамінергічних нейронів: Цей механізм спостерігається при хворобі Паркінсона, де понад 60–70% нейронів субстанції NIGRA повинні бути втрачені до того, як з’являються рухові симптоми.
- Знижений синтез дофаміну: внаслідок дефектів ферментів або виснаження попередників (тирозин, фенілаланін).
- Дефектне зберігання дофаміну або вивільнення: порушення везикулярного транспорту зменшує дофамін, доступний для синаптичної передачі.
- Дисфункція рецепторів: зниження рівня регулювання або гіперчутливість рецепторів дофаміну змінює нейронну комунікацію.
- Нейротрансмітерний дисбаланс: низький дофамін відносно ацетилхоліну або серотоніну порушує схему мозку.
Розлади мозку внаслідок дефіциту дофаміну
1. хвороба Паркінсона
Хвороба Паркінсона викликається дефіцитом дофаміну. При хворобі Паркінсона дофамінергічні нейрони в субстанції nigra pars compacta поступово вироджуються. Ця дегенерація зменшує вхід дофаміну до смуги – ключова область для координації добровільного руху.
Без достатнього дофаміну баланс між збудливими (глутаматом) та інгібіторними (гамма-аміномасляними кислотами) в базальних гангліях порушується. Надмірна активність ацетилхоліну ще більше погіршує цей дисбаланс. Результатом є рухові симптоми Hallmark:
- Тремор для рук (але тремтіння також може виникати на руках, ногах, голові, обличчях, голосовому зв’язку та тулубі)
- Повільність руху
- Жорсткість м’язів
- Постуральна нестабільність
Немоторні симптоми, такі як депресія, проблеми зі сном та когнітивне зниження, також виникають через втрату дофаміну в мезолімбічних та мезокортикальних шляхах.
2. Депресія
Хоча дефіцит серотоніну широко обговорюється при депресії, дофамін відіграє не менш важливу роль. Дефіцит дофаміну в мезолімбічному шляху знижує сприйняття, мотивацію та здатність відчувати задоволення (Ангедонія). Низький дофамін на мезокортикальному шляху погіршує концентрацію, прийняття рішень та виконавчу функцію.
Це пояснює, чому деякі пацієнти з депресією припадають насамперед з відсутністю мотивації, втоми та втратами інтересу до діяльності, якими вони колись користувалися. Такі симптоми безпосередньо пов'язані з дисфункцією дофаміну, а не серотоніном.
3. Розлад гіперактивності дефіциту уваги
Розлад гіперактивності дефіциту уваги пов'язаний зі зниженою дофамінергічною активністю в префронтальній корі та смузі. Дофамін зазвичай допомагає регулювати увагу, робочу пам’ять та імпульсне управління. Коли сигналізація дофаміну недостатня:
- Мозок бореться за фільтрування відволікань.
- Затримка реагування на винагороду призводить до імпульсивності.
- Мотивація до стійких завдань зменшується.
Стимуляторні препарати, такі як метилфенідат та амфетаміни, покращують симптоми розладу гіперактивності дефіциту уваги за рахунок збільшення доступності дофаміну в синапсах.
4. Синдром неспокійних ніг
Синдром неспокійних ніг – це неврологічний розлад, який викликає нестримний заклик перемістити ноги, особливо вночі. Дефіцит дофаміну в нігростріатальному шляху та дисфункції дофамінових рецепторів сильно залучаються.
Низький дофамін вночі порушує нормальні інгібуючі схеми спинного мозку, що призводить до аномальних сенсорних сигналів та потяг до переміщення кінцівок. Ось чому агоністичні препарати дофаміну можуть полегшити синдром неспокійних ніг.
5. Інші неврологічнийумови
- Ангедонія та апатія: хронічний дефіцит дофаміну в мезолімбічному шляху призводить до зменшення реакції на задоволення, що призводить до емоційної плоскості та відсутності мотивації.
- Когнітивне зниження: Низький дофамін у мезокортикальному шляху погіршує робочу пам’ять та вирішення проблем, що спостерігається в таких умовах, як деменція з тілами Льюї.
- Гіперпролактинемія: Оскільки дофамін інгібує вивільнення пролактину на шляху до тубероінфундібулярного, дефіцит дофаміну призводить до надмірного рівня пролактину, що спричиняє менструальні порушення, безпліддя та галакторею.
Симптоми дефіциту дофаміну
Симптоми дефіциту дофаміну залежать від ураженого шляху мозку та основного розладу, але поширені симптоми включають:
- Моторні симптоми: тремор, жорсткість м’язів, брадикінезія, труднощі з рівноваги.
- Психологічні симптоми: депресія, апатія, відсутність мотивації, низька чутливість до винагороди.
- Когнітивні симптоми: погана концентрація, порушення пам’яті, труднощі з прийняттям рішень.
- Сон і сенсорні симптоми: безсоння, неспокійні ноги, втома.
- Ендокринні симптоми: безпліддя, знижена лібідо, галакторея (від гіперпролактинемії).
Діагноз
Діагностика дефіциту дофаміну є складною і вимагає поєднання клінічної оцінки та тестів:
– Історія хвороби та неврологічне обстеження: оцінка симптомів, сімейний анамнез та прогресування захворювання.
– дослідження візуалізації:
- DATSCAN (комп'ютерна томографія викидів для одиночного фотона для транспортера дофаміну) показує знижену активність транспортерів дофаміну при хворобі Паркінсона.
- Сканування томографії позитрон може вимірювати синтез дофаміну та функцію рецепторів.
- Магнітно -резонансна томографія допомагає виключити структурні ураження.
– Лабораторні тести: Ці тести допомагають лікарям перевірити функцію щитовидної залози, рівень вітаміну та метаболічні розлади, щоб виключити інші причини подібних симптомів.
– Нейропсихологічна оцінка: Лікарі оцінюватимуть пам’ять, увагу, виконавчу функцію та настрій.
Лікування дефіциту дофаміну
1. Фармакологічне лікування
- Леводопа (L-DOPA): Як попередник дофаміну, цей препарат є найбільш ефективним при хворобі Паркінсона.
- Агоністичні препарати дофаміну: праміпексол, ропінірол та ротиготин імітують дію дофаміну.
- Препарати інгібіторів MAO-B (Selegiline, Rasagiline): ці препарати повільно розбиваються дофаміну.
- Препарати інгібіторів COMT (entacapone, Tolcapone): ці препарати продовжують дію леводопи.
- Антидепресантні препарати, що впливають на дофамін (бупропіон): ці препарати застосовуються при лікуванні депресії та розладу гіперактивності дефіциту уваги.
2. Нефармакологічні втручання
- Глибока стимуляція мозку: Цей метод застосовується при лікуванні запущеної хвороби Паркінсона для модуляції аномальних ланцюгів мозку.
- Фізична терапія та трудотерапія для підтримки мобільності та незалежності.
- Заходи способу життя: регулярні фізичні вправи, збалансована дієта, багата білками та мікроелементами, щоденними процедурами та адекватним сном.
3. Нові терапії
- Генна терапія: експериментальні стратегії відновлення ферментів, що виробляють дофамін.
- Терапія стовбурових клітин: дослідження трансплантації дофамінергічних нейронів у уражені області мозку.
- Нейропротекторні агенти: Мета – уповільнення дофамінергічної дегенерації нейронів.
Підсумовуючи, дефіцит дофаміну порушує кілька шляхів мозку, що призводить до неврологічних, психіатричних, когнітивних та ендокринних розладів. Такі стани, як хвороба Паркінсона, депресія, розлад гіперактивності дефіциту уваги та синдром неспокійних ніг, мають однакову проблему порушення дофамінергічної сигналізації, хоча вони присутні дуже різними способами. Раннє розпізнавання симптомів, точного діагностики та всебічного лікування може значно покращити результати лікування.
Discussion about this post