Гамма-глутамілова трансфераза (GGT)-фермент, в першу чергу в печінці, з меншими кількостями, присутнім у нирках, підшлунковій залозі та жовчних протоках. Цей фермент відіграє головну роль у транспортуванні амінокислот та метаболізму глутатіону. Звичайний рівень GGT, як правило, становить від 5 до 55 О/л (одиниці на літр) у дорослих, залежно від лабораторних стандартів. Однак рівні, що перевищують 500 О/л, вказують на важку дисфункцію печінки або системне захворювання, що потребує негайного медикаментозного лікування.
Розуміння ферменту GGT та його значення
GGT (гамма-глутаміл-трансфераза) є вирішальним біомаркером для оцінки здоров'я печінкових та жовчних трактів. Підвищений рівень GGT говорить про травму печінки, холестаз або надмірне вживання алкоголю. Коли GGT перевищує 500 О/л, він часто сигналізує про серйозні медичні стани, що вимагає подальшої діагностичної оцінки.
Причини рівнів ферменту GGT понад 500 О/л
Сильно підвищений рівень GGT може бути наслідком одного з печінкових та позавечкових умов нижче.
1. Печінкові захворювання
Холестатичні захворювання печінки:
– Первинний жовчний холангіт: аутоімунне руйнування внутрішньопечінкових жовчних каналів призводить до накопичення холестазу та жовчної кислоти, що спричиняє пошкодження гепатоцитів та надмірне вивільнення ферментів ГГТ. Рівень GGT у первинних жовчовивідних пацієнтів з холангітом коливається від 200 до понад 1000 О/л, залежно від тяжкості захворювання.
– Первинний склерозуючий холангіт: хронічне запалення та фіброз жовчних протоків викликають обструктивне холестаз, що призводить до стресу гепатоцитів та компенсаторного збільшення синтезу GGT. Рівень GGT при первинному склерозуючому холангіті часто перевищує 500–1 500 О/л у запущених випадках.
Гепатит:
– Вірусний гепатит (гепатит В, С або D): вірусна реплікація індукує апоптоз гепатоцитів та некроз, викликаючи запальні реакції, що підвищують ГГТ. Важкі випадки гепатиту можуть виявляти рівень GGT від 300 до 800 О/л.
-Аутоімунний гепатит: імунне опосередковане руйнування клітин печінки призводить до витоку ферменту. Пацієнти з аутоімунним гепатитом можуть виявляти рівень GGT від 200 до понад 600 О/л.
Пухлини печінки:
– Гепатоцелюлярна карцинома: Злоякісна трансформація гепатоцитів призводить до посилення синтезу GGT через швидкий ріст пухлини та дисфункцію печінки. Рівень GGT у випадках гепатоцелюлярної карциноми може досягти 500–2000 О/л.
– Метастатичні захворювання печінки: вторинний рак поширює архітектуру печінки, що призводить до аномального вироблення ферментів. Повідомлені рівні GGT у таких випадках коливаються від 500 до понад 2500 О/л.
Алкогольна хвороба печінки:
Хронічне споживання алкоголю збільшує окислювальний стрес, сприяє апоптозу гепатоцитів та погіршує секрецію жовчі, що призводить до підвищення GGT. Важкі випадки захворювань на алкогольну печінку часто мають рівень GGT від 500 до 2000 О/л.
2. Розлади жовчних трактів
Селстони та холецистит:
Обструкція жовчних проток спричиняє накопичення жовчі, травми гепатоцитів та вторинного холестазу, що призводить до високого вивільнення GGT. Пацієнти з важкою непрохідністю, пов’язаною з жовчним каменем, можуть мати рівень GGT від 400 до 1200 О/л.
Злоякісні новоутворення біліарних трактів:
– холангіокарцинома: ріст пухлини перешкоджає жовчному потоку, що призводить до стресу гепатоцитів та надвиробництва ферментів. Рівень GGT у випадках холангіокарциноми часто становить від 800 до 2500 О/л.
– Рак підшлункової залози: Стиснення загальної жовчної протоки погіршує секрецію жовчі, що призводить до холестазу. Підвищення GGT при раку підшлункової залози зазвичай становить від 500 до 1500 О/л.
3. Системні захворювання
Суворий сепсис та мультиорганська недостатність:
Системне запалення та гіпоксія призводять до дисфункції гепатоцитів, що призводить до посилення витоку ферменту. Рівень GGT при травмуванні печінки, пов'язаних з сепсисом, може становити 400–1000 О/л.
Хронічна хвороба нирок:
Уремічні токсини погіршують функцію печінки, викликаючи окислювальний стрес та надвиробництво ферментів. Пацієнти з запущеними хронічними захворюваннями нирок можуть показувати рівень GGT 300–800 О/л.
4. Підвищення GGT, спричинене ліками
Препарати, що індукують підвищення ферментів печінки:
– Антиепілептики (фенітоїн, карбамазепін): індукуйте вироблення печінкових ферментів шляхом активізації шляхів цитохрому P450, що призводить до рівня GGT від 500 до 1500 О/л.
-Статини (препарати, що знижують холестерин): можуть спричинити гепатоцелюлярний стрес, збільшуючи GGT до рівнів 200–600 О/л.
-НПЗП (нестероїдні протизапальні препарати): Деякі пацієнти розвивають гепатотоксичність з рівнем GGT, що досягає 400–900 О/л.
– Антибіотики (рифампін, еритроміцин): може викликати перенапруження печінкового ферменту, що призводить до рівня GGT 300–1000 О/л.
– Антидепресанти (трицикліки, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну): можуть спричинити легкі та помірні підвищення рівня ферментів печінки, при цьому рівні GGT часто від 200 до 700 О/л.
Діагностичні методи
1. Лабораторні тести
Тести функції печінки:
– Alt (Аланін амінотрансфераза) та AST (аспартат амінотрансфераза): оцінити гепатоцелюлярне ураження.
– лужна фосфатаза (ALP): оцінює непрохідність жовчних проток.
– Рівень білірубіну: Вкажіть жовтяницю та дисфункцію печінки.
– Тест на вірусний гепатит: екрани на вірусні інфекції.
– Аутоімунні маркери (ANA, AMA, SMA, IgG Рівень): виявити аутоімунні захворювання печінки.
-Пухлинні маркери (AFP, CA 19-9, CEA): допомагають діагностувати рак печінки або рак жовчного штату.
2. Візуалізаційні дослідження
– УЗД: ідентифікує жовчні камені, розширення жовчних проток або жирна печінка.
– Магнітно -резонансна холангіопанкреатографія (MRCP): виявляє непрохідність та пухлини жовчних проток.
– КТ/МРТ: оцінює печінкові маси та структурні порушення.
3. Біопсія печінки
Біопсія печінки буде виконана, якщо підозрюється аутоімунний гепатит або фіброз печінки.
Лікування високих рівнів ферментів GGT (> 500 О/л)
1. Лікування основних причин
Холестатичні захворювання:
Урсодеоксихолевої кислоти (UDCA) використовується для лікування первинного жовчного холангіту та первинного склерозуючого холангіту.
Гепатит:
– Антивірусна терапія гепатиту В або С.
– Імуносупресивне лікування аутоімунного гепатиту.
Алкогольна хвороба печінки:
Абсолютне відмови від алкоголю, підтримка харчування та можлива терапія кортикостероїдами.
Біліарні перешкоди:
– ERCP (ендоскопічна ретроградна холангопанкреатографія) для видалення жовчного каменю.
– Хірургічне втручання пухлин жовчного віку.
2. Модифікації способу життя
-Акстинція алкоголю: необхідне для алкогольних захворювань печінки.
– Зміни дієти:
- Дієта з високим вмістом білка та низького жиру для підтримки функції печінки.
- Збільшення споживання антиоксидантів (наприклад, вітамін Е, селен).
-Управління вагою тіла: захворювання печінки, пов'язані з ожирінням, потребують схуднення та регулярних фізичних вправ.
Прогноз і світогляд
Прогноз для осіб з рівнем GGT понад 500 О/л змінюється залежно від основного захворювання:
- Гострі стани (наприклад, жовчні камені, гепатит А): хороше одужання при оперативному лікуванні.
- Хронічні захворювання (наприклад, цироз, первинний склерозуючий холангіт, алкогольна хвороба печінки): можуть призвести до печінкової недостатності, якщо не належним чином керовано.
- Злоякісні новоутворення: раннє виявлення покращує рівень виживання.
Підсумовуючи, рівень ферменту GGT, що перевищує 500 О/л, є значним маркером важких захворювань печінки, біліарної непрохідності або системного захворювання. Ретельна клінічна оцінка, лабораторні тестування та тести візуалізації мають важливе значення для виявлення причини та ініціації своєчасного лікування. Вирішення основної умови, модифікації способу життя та регулярного моніторингу може покращити результати та запобігти ускладненням.
Discussion about this post