Зниження сили м’язів та втома впливають на щоденну діяльність, зниження рухливості та меншу якість життя. Ці симптоми можуть вказувати на проблеми м'язів, нервів, метаболізму чи інших систем тіла. Визначення першопричини вимагає ретельної оцінки, оскільки багато різних розладів можуть призвести до слабкості м’язів, і втоми одночасно. Ця стаття пояснює загальні причини зниження сили м’язів та втоми, і пояснює, як діагностується та лікується кожна причина.
Причини зниженої сили м’язів та втоми
1. Нейромускулярні розлади
Нейромускулярні розлади розвиваються, коли захворювання впливають на нерви, нервово -м’язові з'єднання або м’язові волокна. Генетичні мутації, аутоімунні реакції, інфекції або вплив токсинів можуть викликати ці порушення.
Такі захворювання, як міастенія, грейвс, аміотрофічний бічний склероз та м’язові дистрофії погіршують зв'язок між нервами та м’язами або пошкоджують м’язові клітини. Ця проблема призводить до зменшення генерації сили та швидкого виснаження під час руху. М'язові волокна можуть не реагувати на сигнали, або сигнали можуть не досягти м’язів належним чином.
Ранні симптоми зазвичай включають труднощі підняття предметів, часті падіння або проблеми ковтання. Симптоми зазвичай погіршуються з часом. Деякі нервово-м’язові розлади є небезпечними для життя, якщо дихальні м’язи залучаються.
Нейромускулярні розлади нечасті. Наприклад, Myastenia Gravis зустрічається приблизно у 20 людей на 100 000 населення. М'язові дистрофії рідше і зазвичай успадковуються.
Діагностика та лікування:
Лікарі проводять дослідження нервової провідності, електроміографію та аналізи крові для виявлення аутоантитіл або генетичних мутацій. Біопсія м’язів може допомогти підтвердити діагноз. Лікування залежить від специфічного захворювання. Наприклад, інгібітори ацетилхолінестерази допомагають лікувати міастенію. Кортикостероїдні препарати та імуносупресантні препарати знижують аутоімунну активність. Фізична терапія допомагає підтримувати рухливість та м’язовий тон.
2. Електролітні дисбаланси
Електролітні дисбаланси виникають через зневоднення, захворювання нирок, ендокринні розлади або побічні ефекти ліків. Ці дисбаланси включають низький рівень калію, кальцію або магнію.
М'язові клітини покладаються на належні концентрації електролітів для отримання електричних імпульсів і стискання. Низький рівень калію заважає збудливості м’язових клітин. Низький кальцій або низький магній погіршує вивільнення нейромедіаторів на нервово -м’язовому стику. Як результат, м’язи не можуть ефективно стискатися, що призводить до слабкості м’язів, і втоми.
Порушення електролітів можуть розвиватися раптово або поступово. Сильні дисбаланси можуть спричинити параліч, аритмію серця або судоми. Сечогінні препарати, блювота або діарея збільшують ризик розвитку дисбалансів електролітів.
Легкі дисбаланси електролітів поширені, особливо у людей похилого віку або людей з хронічними захворюваннями. Госпіталізовані пацієнти часто відчувають ці дисбаланси під час лікування.
Діагностика та лікування:
Аналізи крові вимірюють рівень електроліту. Лікування включає лікування основної причини, заміну дефіцитних електролітів через пероральні або внутрішньовенні добавки та моніторинг функції серця та нирок.
3. Ендокринні розлади
Ендокринні розлади виникають з аномального вироблення або регулювання гормонів. Поширені причини включають аутоімунні захворювання, пухлини або генетичні синдроми.
Ендокринні розлади, які зазвичай призводять до зниження сили м’язів та втоми, – це гіпотиреоз, хвороба Аддісона та синдром Кушинга.
Гормони контролюють енергетичний метаболізм та оборот м'язового білка. У гіпотиреозі зниження гормону щитовидної залози уповільнює метаболізм і зменшує вироблення мітохондріальної енергії, що призводить до слабкості та втоми м’язів. При синдромі Кушинга надмірний кортизол розбиває м’язові білки, викликаючи марнотратство м’язів. При хворобі Аддісона низький кортизол та альдостерон порушують баланс натрію та зменшують доступність енергії.
Ендокринні розлади часто розвиваються повільно. Окрім м’язової слабкості та втоми, інші симптоми включають зміни ваги, зміни шкіри та аномальний артеріальний тиск.
Гіпотиреоз виникає приблизно у 5% населення нашої країни. Інші ендокринні розлади рідше, але часто недостатньо діагностуються.
Діагностика та лікування:
Аналізи крові оцінюють рівень гормону, такі як тиреоїдний стимулюючий гормон, кортизол та електроліти. Лікування включає заміну гормонів або використання ліків для придушення вироблення гормонів. Лікування основного захворювання покращить силу м’язів та енергетику.
4. Хронічні інфекції
Хронічні інфекції зберігаються, коли імунна система не може повністю усунути збудника. Хронічні інфекції, які зазвичай викликають знижену силу м’язів і втома, – це туберкульоз, ВІЛ/СНІД, хвороба Лайма та гепатит С. Слабка імунна відповідь, затримка діагностики або резистентні організми дозволяють цим інфекціям продовжуватись.
Хронічні інфекції постійно активують імунну систему. Активація імунітету збільшує вироблення запальних цитокінів, які заважають м’язовому метаболізму та погіршенням використання енергії. Розщеплення м'язових білків також може відбуватися через системне запалення. Деякі інфекції безпосередньо пошкоджують м’язову або нервову тканину.
Хронічні інфекції можуть спричинити низькосортну лихоманку, нічний піт та ненавмисне втрату ваги. Втома може бути сильною. Імунокомпроматизовані люди стикаються з більш високим ризиком отримання хронічної інфекції.
Діагностика та лікування:
Діагностика включає аналізи крові, тест на візуалізацію або культури тканин. Тести ланцюгової реакції полімерази допомагають визначити конкретні збудники. Лікування вимагає тривалої антимікробної терапії та моніторингу. Вирішення харчових недоліків та управління запаленням також допомагає відновити силу та енергію.
5. Запальні захворювання м’язів
Запальні захворювання м’язів, такі як поліміозит та дерматоміозит, є наслідком аутоімунних реакцій, коли імунна система помилково нападає на м’язову тканину. Екологічні тригери або генетична схильність можуть сприяти виникненню захворювання.
Механізм: При цих захворюваннях імунні клітини проникають у м’язові волокна та пошкоджують м’язові білки. Це імунне опосередковане руйнування призводить до загибелі м’язових волокон та втрати м’язових сил. Постійне запалення виснажує енергетичні запаси, сприяючи втомі.
Запальні захворювання м’язів часто викликають симетричну слабкість у плечах, стегнах та шиї. Висип для шкіри може виникати при дерматоміозіті. Складність ковтання та слабкість респіраторних м’язів можуть розвиватися у запущених випадках.
Ці захворювання рідкісні, що виникають приблизно в 1 з 100 000 людей на рік.
Діагностика та лікування:
Лікарі діагностують запальні захворювання м’язів на основі підвищених м’язових ферментів, позитивних аутоантитіл, біопсії м’язів та магнітно -резонансної томографії. Лікування включає кортикостероїдні препарати, імуносупресантні препарати та фізичну реабілітацію.
6. Мітохондріальні захворювання
Мітохондріальні захворювання виникають через мутації мітохондріальної або ядерної ДНК. Ці мутації погіршують вироблення енергії в клітинах, особливо в тканинах, що знаходяться в енергії, таких як м’язи та мозок.
Мітохондріальні захворювання, які часто викликають знижену силу м’язів та втому,-мітохондріальна міопатія, синдром Кірнса-Сайре та мела (мітохондріальна енцефаломіопатія, молочний ацидоз та епізоди, що нагадують інсульт).
Дефектні мітохондрії не виробляють достатню кількість аденозину трифосфату, який м’язи повинні стискатися та відновити. Дефіцит енергії призводить до швидкої втоми м’язів та поганої сили м’язів. М'язові волокна можуть накопичувати аномальні структури та демонструвати дегенерацію.
Мітохондріальні захворювання часто впливають на множинні органи. Симптоми можуть включати втрати слуху, судоми або проблеми зору. Початок може відбуватися в дитячому або дорослому віці.
Мітохондріальні захворювання трапляються приблизно в 1 з 5000 людей. Багато випадків залишаються недіагностованими через змінні симптоми.
Діагностика та лікування:
Діагностика включає генетичне тестування, біопсію м’язів та метаболічні дослідження. Немає ліків від мітохондріальних захворювань. Лікування зосереджено на полегшенні симптомів, харчових добавках, таких як коензим Q10 та фізична терапія.
Вище поширені причини зниженої сили м’язів та втоми. Ретельна оцінка допомагає визначити точну причину та керівництво лікуванням. Вам потрібно проконсультуватися з медичним працівником, якщо ці симптоми заважають повсякденному житті або з часом погіршуються. Рання діагностика покращить результати та запобігає ускладнень.
Discussion about this post