Комунікативні навички та розлади

Види комунікаційних розладів

Комунікативні розлади групують кількома способами. Експресивно-мовні порушення ускладнюють розмову. Змішані рецептивно-експресивні мовні розлади ускладнюють як розуміння мови, так і розмову.

Розлади мовлення впливати на ваш голос. Вони включають:

• порушення артикуляції: зміна або заміна слів, щоб повідомлення було важче зрозуміти
• порушення плавності мовлення: розмова з нерегулярним темпом або ритмом мови
• порушення голосу: ненормальна висота, гучність або тривалість мови

Порушення мови впливати на те, як ви використовуєте мовлення або письмо. Вони включають:

• порушення мовної форми, які впливають на:
  • фонологія (звуки, що утворюють мовні системи)
  • морфологія (будова і будова слів)
  • синтаксис (як утворюються речення)
  • порушення мовного змісту, які впливають на семантику (значення слів і речень)
  • порушення мовної функції, які впливають на прагматику (використання соціально відповідних повідомлень)

Розлади слуху погіршують здатність використовувати мовлення та/або мову. Людина з порушенням слуху може бути охарактеризована як глухий з порушенням слуху. Глухі люди не можуть покладатися на слух як на основне джерело спілкування. Люди, які погано чують, можуть лише обмежено використовувати слух під час спілкування.

Порушення центральної обробки впливають на те, як людина аналізує та використовує дані в слухових сигналах.

Що викликає розлади спілкування?

У багатьох випадках причини розладів спілкування невідомі.

Порушення спілкування можуть бути станами розвитку або набутими. Причини включають:

• аномальний розвиток мозку
• вплив наркотичних речовин або токсинів до народження
• ущелина губи або піднебіння
• генетичні фактори
• черепно-мозкові травми
• неврологічні розлади
• інсульти
• пухлини в зоні, яка використовується для спілкування

Хто знаходиться в групі ризику розладів спілкування?

У дітей часто зустрічаються розлади спілкування. За даними Національного інституту глухоти та інших комунікаційних захворювань (NIDCD), від 8 до 9 відсотків маленьких дітей мають порушення мовлення. Цей показник знижується до 5 відсотків для дітей першого класу (NIDCD).

Розлади спілкування також часто зустрічаються у дорослих. У Сполучених Штатах близько 7,5 мільйонів людей мають проблеми з використанням голосу. Крім того, від 6 до 8 мільйонів людей страждають на певний тип мовних захворювань (NIDCD).

Пацієнти з черепно-мозковими травмами мають вищий ризик отримати ці розлади. Однак багато умов виникають спонтанно. Це може включати початок афазії, яка є нездатністю використовувати або розуміти мову. До 1 мільйона людей у ​​Сполучених Штатах мають цей стан (NIDCD).

Які симптоми розладів спілкування?

Симптоми залежать від типу і причини розладу. Вони можуть включати:

• повторювані звуки
• неправильне вживання слів
• нездатність спілкуватися у зрозумілій формі
• нездатність сприймати повідомлення

Діагностика комунікаційних розладів

Для точної постановки діагнозу може знадобитися участь кількох спеціалістів. Сімейні лікарі, неврологи та логопеди можуть проводити тести. Загальні тести включають:

• повне фізикальне обстеження
• психометрична перевірка навичок міркування та мислення
• мовні та мовні тести
• магнітно-резонансна томографія (МРТ)
• комп’ютерна томографія (КТ).
• психіатрична експертиза

Лікування комунікаційних розладів

Більшість людей з розладами спілкування отримують користь від логопедії. Лікування залежить від типу та тяжкості захворювання. Основні причини, такі як інфекції, можна спочатку лікувати.

Для дітей краще починати лікування якомога раніше. Дефектолог може допомогти пацієнтам розвинути наявні сильні сторони. Лікування може включати лікувальні методи для покращення слабких навичок. Альтернативні форми спілкування, як-от мова жестів, також можна вивчити.

Групова терапія може дозволити пацієнтам перевірити свої навички в безпечному середовищі. Участь родини зазвичай заохочується.

Прогноз

Кілька факторів можуть обмежити можливу зміну, включаючи причину та ступінь розладу. Для дітей може бути корисною спільна підтримка батьків, вчителів та спеціалістів із мовлення та мови. Для дорослих самомотивація може бути важливою.

Профілактика

Специфічних способів запобігання розладам спілкування не існує. Уникнення відомих факторів ризику, таких як будь-що, що може спричинити травму мозку, може допомогти, а також знизити ризик інсульту, ведучи здоровий спосіб життя.

Багато комунікативних розладів виникають без відомих причин.

При підозрі на порушення комунікації у дітей їх слід виявити якомога швидше (CHOP).