Низький артеріальний тиск і біль у суглобах можуть здатися непов’язаними, але ці два симптоми часто виникають разом через певні захворювання. Розуміння причини, механізму та лікування є важливим для ефективного лікування цих двох симптомів. У цій статті представлена інформація про поширені захворювання, що характеризуються зниженням артеріального тиску та болями в суглобах.
Поширені причини низького артеріального тиску та болю в суглобах
1. Аддісонова хвороба
Хвороба Аддісона, або первинна надниркова недостатність, є рідкісним станом, коли надниркові залози не виробляють достатню кількість стероїдних гормонів, зокрема кортизолу та альдостерону. Кортизол регулює метаболізм, імунну відповідь і реакцію на стрес, тоді як альдостерон підтримує артеріальний тиск, регулюючи натрій і калій.
При хворобі Аддісона імунна система помилково атакує надниркові залози, що призводить до зниження рівня кортизолу та альдостерону. Без кортизолу організм намагається підтримувати рівень глюкози та справлятися зі стресом. Низький рівень альдостерону призводить до дисбалансу натрію та калію, викликаючи зневоднення та значне падіння артеріального тиску. Біль у суглобах може бути результатом запалення, пов’язаного з аутоімунною активністю та відсутністю кортизолу, який зазвичай допомагає зменшити запалення.
Дослідження показують, що хвороба Аддісона зустрічається приблизно у 100-140 осіб на мільйон і частіше зустрічається у жінок. Дослідження підкреслюють важливість ранньої діагностики, оскільки нелікована хвороба Аддісона може призвести до небезпечних для життя надниркових залоз, які характеризуються надзвичайно низьким артеріальним тиском і електролітним дисбалансом.
Діагностика
Діагностика проводиться за допомогою аналізів крові на визначення рівня кортизолу та альдостерону. Тест на стимуляцію АКТГ (адренокортикотропного гормону) часто використовується для оцінки функції надниркових залоз. Візуалізаційні тести, такі як КТ або МРТ, можуть допомогти візуалізувати надниркові залози та виявити будь-які фізичні аномалії.
Лікування хвороби Аддісона
Лікування включає замісну гормональну терапію, як правило, гідрокортизоном або преднізоном для заміни кортизолу та флудрокортизоном для регулювання рівня альдостерону. Пацієнтам необхідно дотримуватися дієти з високим вмістом солі, тому що споживання натрію може допомогти підтримувати артеріальний тиск. Регулярне спостереження та коригування дозування ліків під час стресу, хвороби чи операції є важливими для запобігання надниркових кризів.
2. Системний червоний вовчак (СЧВ)
Системний червоний вовчак (СЧВ) — це аутоімунне захворювання, яке викликає поширене запалення, що вражає різні органи та тканини, включаючи шкіру, нирки, суглоби та серцево-судинну систему. Низький артеріальний тиск і біль у суглобах є поширеними симптомами у пацієнтів із СЧВ через запалення та серцево-судинні ускладнення.
При СЧВ імунна система виробляє антитіла, які атакують здорові тканини. Ця аутоімунна реакція викликає хронічне запалення в суглобах, що призводить до болю та набряку суглобів. Запалення кровоносних судин, стан, який називається васкулітом, може призвести до зниження артеріального тиску. Ураження нирок (вовчаковий нефрит) також може сприяти гіпотензії, оскільки порушення функції нирок може впливати на об’єм крові та тиск.
СЧВ вражає приблизно 1 з 1000 осіб і частіше зустрічається у жінок, особливо дітородного віку. Дослідження показують, що близько 90% пацієнтів із СЧВ відчувають біль у суглобах, часто як один із початкових симптомів. Крім того, приблизно у 30% пацієнтів із СЧВ розвиваються ускладнення з боку нирок, які можуть сприяти зниженню артеріального тиску.
Діагностика
Діагностика СЧВ вимагає комплексного підходу. Аналізи крові, включаючи тести на антинуклеарні антитіла, допомагають визначити антитіла, пов’язані з СЧВ. Інші маркери крові, такі як анти-дцДНК і антитіла до Сміта, більш специфічні для СЧВ. Для оцінки ураження органів також можуть бути проведені візуалізаційні дослідження та аналіз сечі.
Лікування системного червоного вовчака
Для лікування часто використовуються імуносупресивні препарати, такі як кортикостероїди, гідроксихлорохін і біопрепарати (наприклад, белімумаб). Для лікування болю в суглобах часто використовуються нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ). Низькі дози кортикостероїдів можуть допомогти контролювати запалення та підтримувати артеріальний тиск. Корекція способу життя, включаючи збалансовану дієту, регулярні фізичні вправи та боротьбу зі стресом, відіграє вирішальну роль у покращенні загального самопочуття.
3. Ревматоїдний артрит
Ревматоїдний артрит — це хронічне аутоімунне захворювання, яке вражає головним чином суглоби, але може також викликати системні симптоми. Хоча ревматоїдний артрит зазвичай пов’язаний із запаленням і болем у суглобах, деякі люди відчувають низький артеріальний тиск через запалення, що вражає кровоносні судини.
При ревматоїдному артриті імунні клітини вражають синовію, тканину, яка вистилає суглоби, що призводить до запалення та пошкодження суглобів. Тривале запалення також може вплинути на судинну систему, спричиняючи певну форму васкуліту, що може сприяти зниженню артеріального тиску. Крім того, деякі ліки від ревматоїдного артриту, такі як метотрексат, можуть викликати побічні ефекти, такі як втома та гіпотонія.
Ревматоїдний артрит вражає близько 1% населення світу, причому частіше серед жінок. Дослідження показують, що пацієнти з ревматоїдним артритом мають підвищений ризик серцево-судинних захворювань через хронічне запалення, яке може опосередковано сприяти епізодам низького артеріального тиску.
Діагностика
Діагностика ревматоїдного артриту зазвичай ґрунтується на клінічних симптомах, аналізах крові (ревматоїдний фактор, антитіла до CCP) і візуалізаційних дослідженнях для оцінки ерозії суглобів. Крім того, часто використовуються аналізи крові для визначення маркерів запалення, таких як ШОЕ (швидкість осідання еритроцитів) і СРБ (С-реактивний білок).
Лікування ревматоїдного артриту
Лікування ревматоїдного артриту включає протиревматичні препарати, що модифікують хворобу (DMARDs), біопрепарати та НПЗЗ для контролю запалення суглобів і запобігання прогресуванню. Фізіотерапія та вправи з невеликим навантаженням можуть допомогти зменшити скутість суглобів і покращити кровообіг. Ефективне лікування ревматоїдного артриту може допомогти полегшити біль у суглобах і покращити загальний стан серцево-судинної системи, зменшивши епізоди низького кров’яного тиску.
4. Гіпотиреоз
Гіпотиреоз — це стан, при якому щитовидна залоза не виробляє достатньо тиреоїдних гормонів, які є критичними для метаболічної функції. Низький артеріальний тиск і біль у суглобах є поширеними симптомами в осіб з гіпотиреозом через уповільнений метаболізм і системний вплив на тканини м’язів і суглобів.
Гормони щитовидної залози регулюють частоту серцевих скорочень, температуру тіла та виробництво енергії. При гіпотиреозі зниження рівня гормонів уповільнює метаболізм, що призводить до зниження серцевого викиду і, як наслідок, до низького артеріального тиску. Ригідність м’язів і біль у суглобах є наслідком накопичення мукополісахаридів у сполучних тканинах через зниження метаболічного кліренсу.
Гіпотиреоз зустрічається приблизно у 5% населення, з більшою поширеністю серед жінок і літніх людей. Дослідження показують, що низький рівень щитовидної залози пов’язаний із зниженням серцево-судинної функції, що може призвести до гіпотонії та сприяти болю в суглобах через зміни тканин.
Діагностика
Діагноз ґрунтується на аналізах крові, що визначають рівень гормонів щитовидної залози (Т3, Т4) і тиреотропного гормону (ТТГ). Підвищений ТТГ і низький рівень Т4 зазвичай вказують на гіпотиреоз. Додаткові тести, такі як тести на антитіла до щитовидної залози, можуть бути проведені, щоб визначити, чи гіпотиреоз викликаний аутоімунним станом, таким як тиреоїдит Хашимото.
Лікування гіпотиреозу
Лікування зазвичай проводиться шляхом замісної гормональної терапії левотироксином для відновлення нормального рівня гормонів щитовидної залози. Регулярний контроль рівня ТТГ допомагає забезпечити правильне дозування препарату. Лікування симптомів болю в суглобах може включати НПЗЗ, а поступове збільшення фізичної активності може допомогти зберегти рухливість суглобів.
5. Синдром хронічної втоми (СХВ)
Синдром хронічної втоми (CFS), також відомий як міалгічний енцефаломієліт, характеризується тривалою втомою, болем у суглобах і м’язах і низьким артеріальним тиском. Точна причина синдрому хронічної втоми невідома, але вважається, що це поєднання імунних, нейроендокринних і метаболічних дисфункцій.
Синдром хронічної втоми може включати дисрегуляцію вегетативної нервової системи (ВНС), яка контролює мимовільні функції організму, включаючи артеріальний тиск. Ця дисрегуляція призводить до ортостатичної гіпотензії, стану, коли артеріальний тиск значно падає під час стояння. Біль у суглобах і м’язах при синдромі хронічної втоми пов’язаний з ненормальною обробкою болю в центральній нервовій системі та хронічним запаленням.
Синдром хронічної втоми вражає приблизно від 0,2% до 0,4% населення планети, часто більше вражаючи жінок, ніж чоловіків. Дослідження вказують на аномалії імунної системи та гормональний дисбаланс як сприяючі фактори. Дослідження показують, що пацієнти з синдромом хронічної втоми часто відчувають ортостатичну непереносимість, що може сприяти зниженню артеріального тиску.
Діагностика
Діагностика синдрому хронічної втоми в першу чергу базується на виключенні інших станів і виявленні специфічних симптомів, включаючи нездужання після фізичного навантаження, порушення сну та ортостатичну непереносимість. Серцево-судинні тести, такі як тестування з нахилом столу, можуть допомогти оцінити ортостатичну гіпотензію.
Лікування синдрому хронічної втоми
Лікування зосереджено на управлінні симптомами, включаючи градуйовану ЛФК (GET) і когнітивно-поведінкову терапію (CBT), щоб допомогти впоратися з втомою. При болях у суглобах зазвичай призначають низькі дози ліків для знеболювання, наприклад НПЗЗ. При низькому артеріальному тиску збільшення споживання солі, дотримання гідратації та носіння компресійного одягу можуть допомогти впоратися із симптомами.
Висновок
Низький артеріальний тиск і біль у суглобах часто є взаємопов’язаними симптомами, спричиненими певними захворюваннями. Правильна діагностика та цілеспрямоване лікування є важливими для ефективного лікування цих симптомів. Якщо ви відчуваєте низький артеріальний тиск і біль у суглобах одночасно, проконсультуйтеся з медичним працівником для ретельного обстеження та індивідуального плану лікування.
Discussion about this post