Що таке Стокгольмський синдром і на кого він впливає?

Що таке стокгольмський синдром?

Стокгольмський синдром – це психологічна реакція. Це відбувається, коли заручники або жертви насильства з’єднуються зі своїми викрадачами або кривдниками. Цей психологічний зв’язок розвивається протягом днів, тижнів, місяців або навіть років ув’язнення чи жорстокого поводження.

При цьому синдромі заручники або жертви жорстокого поводження можуть поспівчувати своїм викрадачам. Це протилежність страху, жаху та зневаги, яких можна очікувати від жертв у таких ситуаціях.

Згодом деякі жертви відчувають позитивні почуття до своїх викрадачів. Вони можуть навіть почати відчувати, ніби вони мають спільні цілі та справи. Жертва може почати розвивати негативні почуття до поліції або органів влади. Вони можуть образити будь-кого, хто намагається допомогти їм вирватися з небезпечної ситуації, в якій вони опинилися.

Цей парадокс трапляється не з кожним заручником чи жертвою, і незрозуміло, чому він виникає, коли це відбувається.

Багато психологів і медичних працівників вважають стокгольмський синдром механізмом подолання, або способом допомогти жертвам впоратися з травмою в жахливій ситуації. Справді, історія синдрому може допомогти пояснити, чому це відбувається.

Що таке історія?

Епізоди того, що відомо як Стокгольмський синдром, ймовірно, відбувалися протягом багатьох десятиліть, навіть століть. Але тільки в 1973 році ця реакція на захоплення або зловживання отримала назву.

Саме тоді двоє чоловіків тримали чотирьох людей у ​​заручниках протягом 6 днів після пограбування банку в Стокгольмі, Швеція. Після звільнення заручників вони відмовилися свідчити проти викрадачів і навіть почали збирати гроші на свій захист.

Після цього психологи та експерти з психічного здоров’я присвоїли терміну «стокгольмський синдром» стан, який виникає, коли у заручників розвивається емоційний або психологічний зв’язок з людьми, які тримали їх у полоні.

Однак, незважаючи на те, що Стокгольмський синдром добре відомий, нове видання Посібника з діагностики та статистики психічних розладів не визнає. Цей посібник використовується експертами з психічного здоров’я та іншими спеціалістами для діагностики розладів психічного здоров’я.

Які симптоми?

Стокгольмський синдром розпізнається за трьома різними подіями або «симптомами».

Ці почуття зазвичай виникають через емоційну та дуже насичену ситуацію, яка виникає під час ситуації з заручниками або циклу насильства.

Наприклад, люди, яких викрадають або захоплюють у заручники, часто відчувають загрозу з боку викрадача, але вони також дуже покладаються на них у виживанні. Якщо викрадач або кривдник проявить до них якусь доброту, вони можуть почати відчувати позитивні почуття до свого викрадача за це «співчуття».

Згодом це сприйняття починає змінюватися та спотворювати те, як вони бачать людину, яка тримає їх у заручниках або знущається над ними.

Приклади Стокгольмського синдрому

Кілька відомих викрадень призвели до резонансних епізодів Стокгольмського синдрому, включаючи перераховані нижче.

Стокгольмський синдром у сучасному суспільстві

Хоча Стокгольмський синдром зазвичай асоціюється з ситуацією з заручниками або викраденням, насправді він може стосуватися кількох інших обставин і відносин.

Лікування

Якщо ви вважаєте, що у вас чи когось із ваших знайомих розвинувся Стокгольмський синдром, ви можете знайти допомогу. У короткостроковій перспективі консультування або психологічне лікування посттравматичного стресового розладу може допомогти полегшити безпосередні проблеми, пов’язані з відновленням, такі як тривога та депресія.

Довготривала психотерапія може додатково допомогти вам або близькій людині у одужанні.

Психологи та психотерапевти можуть навчити вас здоровим механізмам подолання та інструментам реагування, щоб допомогти вам зрозуміти, що сталося, чому це сталося і як ви можете рухатися вперед. Перепризначення позитивних емоцій може допомогти вам зрозуміти, що сталося не з вашої вини.

Суть

Стокгольмський синдром – це стратегія подолання. У осіб, які зазнали жорстокого поводження або викраденого, він може розвинутися.

Страх або жах можуть бути найбільш поширеними в цих ситуаціях, але деякі люди починають розвивати позитивні почуття до свого викрадача або кривдника. Вони можуть не захотіти працювати з поліцією чи звертатися до неї. Вони навіть можуть вагатися, чи варто звернутись до свого кривдника чи викрадача.

Стокгольмський синдром не є офіційним діагнозом психічного здоров’я. Натомість вважається, що це механізм подолання. Люди, які зазнали насильства чи торгівлі людьми, або які є жертвами інцесту чи терору, можуть розвинутися. Правильне лікування може значно допомогти одужанню.

Прочитайте цю статтю іспанською мовою.