Самооцінка

Самооцінка у дітей

Переживання дитини формують її самооцінку. Для розвитку позитивної самооцінки до дитини потрібно ставитися з любов’ю, повагою та добротою. Якщо з дитиною поводяться погано, надто дражнять її або відчувають себе менш гідною, ніж інші люди, самооцінка цієї дитини може зазнати довгострокової шкоди.

Діти приділяють велику увагу тому, як їх сприймають інші, особливо в підлітковому віці.

Заохочення здорової самооцінки у дітей

Дослідження показують, що самооцінка дитини, як правило, найнижча в шостому класі (Rhodes, et al., 2004). Способи підвищення самооцінки дітей включають:

• Хваліть їх, коли у них все добре. Не реагуйте на дітей лише тоді, коли вони роблять щось не так.
• Запитайте у них їх думку. Вони хочуть відчувати, ніби їм є що запропонувати, коли справа доходить до прийняття важливих рішень.
• Нехай вони беруть участь у позитивному, що їх цікавить. Нехай вони стануть експертами у справах, якими вони захоплені (Американська академія педіатрії, 2013).
• Дівчата часто мають нижчу самооцінку, ніж хлопчики, тому батькам може бути важливо приділяти їм додаткову увагу під час їхнього становлення (Американська психологічна асоціація, 2013).

Діти, які виростають разом з дорослими, які мають психологічні проблеми, а також діти, яким бракує ресурсів для задоволення основних потреб, більш схильні до проблем самооцінки. Діти з фізичними вадами або іншими проблемами також можуть боротися з проблемами самооцінки.

Самооцінка у дорослих

Дорослі з низькою самооцінкою потребують постійного підтвердження, наприклад, успіхів у роботі або компліментів від друзів. Навіть тоді підвищення їхньої самооцінки зазвичай короткочасне.

Розвивати здорову самооцінку як дорослий

Дорослі з низькою самооцінкою можуть допомогти собі, запам’ятавши кілька порад:

• Не будь собі найлютішим ворогом. Намагайтеся уникати надмірної самокритики або припущення гіршого.
• Дотримуйтесь фактів про невдачі. Люди з низькою самооцінкою часто роблять занадто негативні висновки.
• Віддайте собі належне і приймайте компліменти. Якщо хтось вас хвалить, прийміть зауваження і відчуйте себе добре. Не сприймайте скромність аж до того, що не вірите у свої сили.
• Пробачте себе, коли ви робите помилку – це частина людства. Також розумійте, що деякі речі не залежать від вас.
• Звертайтеся за допомогою до інших, коли вона вам потрібна.

Які перспективи для низької самооцінки?

Хоча час від часу спостерігатися періоди низької самооцінки є нормальним явищем, тривала низька самооцінка може погіршити якість життя людини. Це може призвести до серйозних проблем, таких як депресія, зловживання наркотиками або алкоголем, а також почуття безнадійності.

Низька самооцінка може призвести до психічних розладів у дітей і дорослих. Гірше того, це може призвести до суїцидальних думок (Kleirnan, E. et al., 2013).

Зверніться за невідкладною медичною допомогою, якщо у вас або у близької людини виникають думки про самогубство.

Як діагностується низька самооцінка?

Для визначення рівня самооцінки дитини використовується багато тестів. Ці тести можуть дати уявлення про дії дитини та допомогти професіоналу лікувати проблеми.

Батьки та вихователі можуть спостерігати за такими показниками низької самооцінки у дітей:

• небажання пробувати щось нове
• звинувачення інших у невдачах
• обман
• гнів і відчай
• небажання приймати похвалу
• схильність до надмірної компенсації
• діяти або експериментувати з наркотиками

У дорослих такі ознаки можуть свідчити про низьку самооцінку:

• одержимість негативними думками
• відсутність мотивації
• неприйняття кредиту за успіхи

Як лікується самооцінка?

Якщо низька самооцінка заважає якості життя людини, може бути рекомендована терапія. Терапія може обертатися навколо самостійної розмови або навчитися краще розуміти, що раціональне чи ні в мисленні пацієнта. Когнітивно -поведінкова терапія допомагає людині краще зрозуміти свої переконання та вжити заходів для покращення свого світогляду.

Психологи, які використовують когнітивно -поведінкову терапію, повідомляють про успіхи пацієнтів за 20 сеансів або менше. Результати, як правило, тривалі, оскільки пацієнти освоюють нові механізми подолання (Core Physicians, 2010).